Специализированный интернет-портал "История Львова"


Юрiй Андрухович. Нашiптування вiкiв

Рейтинг:   / 0
ПлохоОтлично 

 

“В 1885 р. Франц-Йосиф відвідав знову Замок у вечірній порі, в каварні гостила його шляхта, з балькону каварні цісар оглядав ілюмінацію Львова на його честь”.
 
І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові”
 
Мій цісарю, хвала тобі – яка щаслива нація, 
що ти ступив на наш пісок вечірньої пори. 
Кущем небесним зацвіла ясна ілюмінація, 
остроги в тебе срібляні. Ти дивишся з гори.
 
І дим ракетниць очі їсть – яке палке зворушення! 
У церемоніймейстера з напруги карк упрів. 
Ми всі готові хоч на смерть, мов посполите рушення, 
і сльози капають з очей гицлів та шандарів.
 
(Наш загумінок став як сад. Петардами і бомбами 
обстріляно небесне дно для більшої краси. 
Оркестри віддано ревли тромбонами і тромбами, 
Повії прагли неґліже і пудрили носи).
 
Ілюмінація! Оркестр! Волаємо і граємо – 
цісарська доля – наче сфінкс, і що вона пошле? – 
чуму, пожежу чи війну, небіжчика в Сараєво, 
тож веселися, цісарю, ти ще дитя мале!
 
Ще маєш білого коня і капелюха з перами, 
твердиня влади, мов горіх, імперія без меж, 
таємно вішаєш когось, обдурюєш паперами, 
і де ще той двадцятий вік, в якому ти помреш?.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить