| |
Стихи о ЛьвовеОлена Гах. Львів через вiкно маршрутки
Через вікно маршрутки виднівся смутно знайомий парк.
Спочатку це скидалось на дежавю, та раптом прийшло розуміння,
Що через цей парк проходила і моя Дорога, наповнена почуттями.
Спогади легким холодком прокотились по тілу, розворушили думки…
Й несподівано все почало нагадувати про ТУ, тільки мою Дорогу: запахи, звуки, кольОри.
Сергей Герасименко. Старый Львов
Пьянящий запах старины
Неуловимо превосходен!
Остатки крепостной стены,
Скорбящий лик на темном своде.
Грицько Чубай. Хронiка
Ігореві Калинцю
тоді всю ніч над нашим містом пливли
двоспальні ліжка замість хмар повідали що з них ран-
ком ішов копійчаний дощ
тоді обличчя годинників були смертельно бліді
і крапали на підлогу сльози хвилин щораз
рівномірніше
Юрiй Андрухович. Нашiптування вiкiв
“В 1885 р. Франц-Йосиф відвідав знову Замок у вечірній порі, в каварні гостила його шляхта, з балькону каварні цісар оглядав ілюмінацію Львова на його честь”.
І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові”
Мій цісарю, хвала тобі – яка щаслива нація,
що ти ступив на наш пісок вечірньої пори.
Кущем небесним зацвіла ясна ілюмінація,
остроги в тебе срібляні. Ти дивишся з гори.
Юрiй Андрухович. Дидактична вистава в театрi Богуславського
“Велике вражіння у Львові зробило те, як один із акторів відкрив домовини з людськими кістяками, – при перебудові костела на театр забуто усунути з підземелля давніх покійників…”
І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові”
Панове публіка, для трепету і млості,
для гостроти і свіжості в серцях
репрезентуєм підземельні кості.
Панове, всі ми ходим по мерцях,
Юрiй Андрухович. Лемберзька катастрофа 1826 р.
“Дня 14 липня 1826 р. прийшла подія, що потрясла цілим Львовом: стара ратушева вежа по полудні зарисувалася й о годині чверть на сему вечером з великим тріскотом завалилася. Наперед вже спорожнено ринок з людей, але все-таки у звалищах погиб трубач, двох жовнірів і кількох робітників”.
І. Крип’якевич. “Історичні проходи по Львові”
З отого дня суремного, як завалився ратуш,
усе навіки зважене і вписане в архів:
“Понесено у людности не так велику втрату:
погиб трубач, двох жовнірів, кількох робітників”.
Старинний Львiв
Себастиан Фабиан Кленович,
Досі про гай та бори я вам грав на селянській сопілці, Жанна Храмова. Из сборника
Здесь сердце навеки осталось мое— |