Через вікно маршрутки виднівся смутно знайомий парк.

Спочатку це скидалось на дежавю, та раптом прийшло розуміння,

Що через цей парк проходила і моя Дорога, наповнена почуттями.

Спогади легким холодком прокотились по тілу, розворушили думки…

Й несподівано все почало нагадувати про ТУ, тільки мою Дорогу: запахи, звуки, кольОри.

Ностальгія нестримною хвилею розмивала береги емоцій...

А за вікном маршутки продовжували час від часу проминати відрізки моїх Доріг,

Все глибше і глибше збаламучуючи думки.

Здавалося, все місто помережане ними: 

Яскравішими і тьмянішими, чіткішими і непомітнішими, ширшими і вужчими кольоровими лініями...

 

Так впліталося моє життя у карту міста.

Ця карта струмує почуттями в точках перетину моїх Доріг, примушує дихати на повні груди 

Та викликає в уяві картинки, заховані в глибині душі,

                                               десь на найсекретніших, найважливіших поличках.

А вулиці Львова за вікном, важливі і не дуже,

                                                                                 далі

                                                                                             змінюють

                                                                                                              одна

                                                                                                                    одну…